Історія справи

Постанова ВСУ від 19.11.2025 року у справі №914/1565/23
Постанова КГС ВП від 14.01.2025 року у справі №914/1565/23
Постанова КГС ВП від 16.04.2024 року у справі №914/1565/23

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1565/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, судді Власова Ю.Л., судді Кондратової І.Д.,

за участі секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича

представник позивача - не з`явився,

відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області

представник відповідача - Лиса Н.В., в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua),

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua) касаційну скаргу

Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 20.12.2023

у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. - головуюча, Матущака О.І., Плотніцького Б.Д.,

у справі за позовом

Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

до Головного управління Національної поліції у Львівській області

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 2 050 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. До Верховного Суду звернулося Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича (далі - ФГ Бурки В.В.) із заявою про виправлення описок, в якій представник ФГ просив суд виправити описки, зазначені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/1565/23.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1565/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 22.04.2025.

3. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2025 заяву ФГ Бурки В.В. задоволено частково.

4. Виправлено допущену у пункті 68 мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 914/1565/23 описку, замість "Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає прийняту у справі постанову апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ Бурка В.В. законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 8 22 40 56 64 129 129-1 Конституції України, пункту 13 частини другої статті З Закону України "Про судовий збір", статей 22 23 1166 1167 1176 ЦК України, статей 13, 74, 75, 77, 129, 236 282 ГПК України такими, які не знайшли свого підтвердження." постановлено вважати "Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає прийняту у справі постанову апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ Бурка В.В. законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 8 22 40 56 64 129 129-1 Конституції України, статей 22 23 1166 1167 1176 ЦК України, статей 13 74 75 77 236 282 ГПК України такими, які не знайшли свого підтвердження."

5. Також постановлено цю ухвалу вважати невід`ємною частиною постанови Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № № 914/1565/23.

6. Під час розгляду заяви ФГ Бурки В.В. про виправлення описки у постанові Верховного Суду від 16.04.2025, судом встановлено, що за результатами розгляду касаційної скарги ФГ Бурки В.В. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 914/1565/23 залишились не розглянуті доводи касаційної скарги ФГ Бурки В.В. в частині щодо стягнення з позивача (ФГ Бурки В.В.) судового збору за розгляд апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у Львівській області апеляційним господарським судом, а касаційний перегляд постанови суду апеляційної інстанції здійснений в частині застосування статей 1174 1176 Цивільного кодексу України.

7. Зважаючи на зазначене у пункті 6 цієї Постанови, беручи до уваги зміст статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення з власної ініціативи, ухвалою Верховного Суду від 08.08.2025 призначено до розгляду заяву ФГ Бурки В.В. щодо ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду касаційної скарги ФГ Бурки В.В. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023, датою проведення судового засідання визначено 09.09.2025 Цією ж ухвалою зупинено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 914/1565/23 в частині стягнення з ФГ Бурки В.В. на користь Головного управління Національної поліції у Львівській області 8 054,00 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги - до закінчення розгляду питання про ухвалення додаткового рішення

8. У зв`язку з відставкою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1565/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Колос І.Б., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025.

9. Ухвалами Верховного Суду від 09.09.2025 та від 23.09.2025 розгляд заяви ФГ Бурки В.В. відкладено, датою проведення судового засідання визначено 23.09.2025 та 14.10.2025 відповідно.

10. У зв`язку з відрядженням судді Картере В.І. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1565/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Кондратова І.Д., суддя - Колос І.Б., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025.

11. Ухвалами Верховного Суду від 14.10.2025 розгляд заяви ФГ Бурки В.В. відкладено, датою проведення судового засідання визначено 28.10.2025.

12. У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/1565/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Власов Ю.Л., суддя - Кондратова І.Д., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025.

13. Ухвалами Верховного Суду від 28.10.2025 та від 12.11.2025 розгляд заяви ФГ Бурки В.В. відкладався на 12.11.2025 та 19.11.2025 відповідно.

14. В судове засідання 12.11.2025 та 19.11.2025 з`явилася (в режимі відеоконференції) уповноважена представниця Головного управління Національної поліції у Львівській області, яка надала пояснення по суті розглядуваного питання.

15. ФГ Бурки В.В. в призначені раніше судові засідання, так і в судове засідання 19.11.2025 свого уповноваженого представника не направило, про дату, час та місце розгляду касаційної скарги було повідомлене належним чином.

16. Колегія суддів Верховного Суду, з`ясувавши думку представниці Головного управління Національної поліції у Львівській області, з огляду на те, що до визначеної дати проведення судового засідання (19.11.2025) від учасників справи не надійшло інших заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 19.11.2025, зважаючи на неодноразову неявку в судові засідання уповноваженого представника ФГ Бурки В.В., .дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважного представника ФГ Бурки В.В.

17. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.10.2025 №4643-IX), Верховний Суд розглядає справу № 914/1565/23 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

18. Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

19. Частиною четвертою статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

20. Аналізуючи зміст поданої 16.04.2025 до Верховного Суду заяви ФГ Бурки В.В. про виправлення описок, в якій представник ФГ просив суд виправити описки, зазначені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 914/1565/23, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення зазначеної заяви, оскільки аналіз змісту постанови від 16.04.2025 Верховного Суду свідчить про те, що суд не розглянув касаційну скаргу в частині доводів скаржника про незаконне стягнення з нього судового збору за розгляд апеляційної скарги апеляційним господарським судом та не обґрунтовував правильність чи неправильність застосування до скаржника положень пункту 13 частини другої статті З Закону України "Про судовий збір" (у відповідній редакції), а суть касаційного перегляду стосувалася фактично перегляду постанови апеляційного суду в касаційному порядку в частині застосування статтями 1174 1176 Цивільного кодексу України та відмови позивачу у стягненні з Головного управління Національної поліції у Львівській області 50 000,00 грн. матеріальної шкоди за період з 01.01.2017 по 01.01.2020 та 2 000 000,00 грн. моральної шкоди.

21. Разом з тим, як вже зазначено, надаючи оцінку доводам заявника в частині зави про виправлення описки, колегія суддів дійшла висновку про те, що в цьому випадку наявні підстави для ухвалення додаткового рішення, оскільки за змістом касаційної скарги заявника та заяви про виправлення описки вбачається, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 20.12.2023, стягнув з ФГ Бурки В.В. на користь Головного управління Національної поліції у Львівській області 8 054,00 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

22. Зазначена обставина стала однією з підстав звернення ФГ Бурки В.В. із відповідною касаційною скаргою. Однак, Верховний Суд в резолютивній частині постанови щодо зазначеної частини доводів касаційної скарги не висновку приймав. Тобто частина заявлених у касаційній скарзі вимог, які є похідними щодо суті спору, не була розглянута касаційним судом.

23. Отже, касаційне провадження щодо ухвалення додаткового рішення у цій справі здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги ФГ Бурки В.В. на постанову апеляційного господарського суду від 20.12.2023 в частині законності та обґрунтованості застосування апеляційним судом положень статті 129 ГПК України та пункту 13 частини другої статті З Закону України "Про судовий збір" (у відповідній редакції).

24. За змістом касаційної скарги ФГ Бурки В.В. вбачається, що, звертаючись із вимогою про скасування постанови апеляційного господарського суду від 20.12.2023 в частині стягнення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, скаржник аргументував неправильність постанови суду апеляційної інстанції тим, що з огляду на предмет позовних вимог (про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями органу державної влади) апеляційний суд повинен був застосувати спеціальну норму Закону України "Про судовий збір" (у відповідній редакції), та компенсувати судовий збір позивачу за рахунок держави.

25. Колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є відшкодування матеріальної та моральної школи у розмірі 2 050 000,00 грн.

26. Позовна заява обґрунтована тим, що у зв`язку з порушенням посадовими (службовими) особами Головного управління Національної поліції у Львівській області прав позивача, гарантованих статтями 13 28 40 - 42 Конституції України шляхом порушення норм Конституції України, Кримінального процесуального Кодексу України при розгляді кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120131503100000388 від 23.05.2013, ФГ Бурки В.В. просило стягнути з Головного управління Національної поліції 50 000,00 грн. матеріальної шкоди за період 01.01.2017 по 01.01.2020 та 2 000 000,00 грн. моральної шкоди.

27. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі №914/1565/23 позовні вимоги задоволено частково;

стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ФГ Бурки В.В. 50 000,00 грн. матеріальної шкоди, 90 000,00 грн. моральної шкоди, 2 684,00 грн. судового збору.

28. Постановою від 20.12.2023 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області за № 1872/32/05-2023 від 22.09.2023 (вх. № 01-05/2992/23 від 01-05/2992/23 від 25.09.2023) задовольнив;

рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 у справі № 914/1565/23 скасував, прийняв нове рішення, яким в задоволені позову відмовив;

стягнув з ФГ Бурки В.В. на користь Головного управління Національної поліції у Львівській області 8 054,00 грн. судового збору, сплаченого відповідачем - Головним управлінням Національної поліції у Львівській області за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023.

29. Постановою Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 914/1565/23 касаційну скаргу ФГ Бурки В.В. залишено без задоволення;

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 у справі № 914/1565/23 залишено без змін.

30. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що стосовно доводів та вимог касаційної скарги ФГ Бурки В.В. в частині стягнення судового збору судом апеляційної інстанції може бути ухвалено додаткове рішення в порядку, визначеному положеннями статті 244 ГПК України, оскільки Верховний Суд фактично не ухвалював рішення в зазначеній частині, надавши правову оцінку доводам скаржника в частині позовних щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди та застосування статей 1174 1176 Цивільного кодексу України та виходячи з такого.

31. Колегія суддів зазначає, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.81 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

32. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

33. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.75 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Разом з тим, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

34. У § 55 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), від 19.06.2001, заява N 28249/95), ЄСПЛ підкреслив, що обмеження доступу до суду буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

35. Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя, а визначення розміру судового збору повинно здійснюватися таким чином, щоб був дотриманий баланс між можливостями особи, яка звертається до суду з відповідною заявою, та обмеженнями, встановленими законодавцем.

36. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

37. Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 13) частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" (в редакції статті, чинній на момент звернення скаржника до апеляційного господарського суду та на момент ухвалення відповідної постанови) судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

38. У справі про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду позивач звільняється від сплати судового збору не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях господарського процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 916/1248/21, від 02.09.2022 у справі № 916/3317/21 тощо).

39. З огляду на предмет спору та правове регулювання справляння судового збору у зазначеній категорії справ, позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви, оскільки позовні вимоги стосуються відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, так і на стадіях апеляційного та касаційного розгляду. Натомість, органи дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду не звільнені від сплати судового збору у відповідній категорії спорів.

40. Ухвалою від 28.09.2023 Західний апеляційний господарський суд визнав матеріали апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у Львівській області на Рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2023 достатніми для відкриття апеляційного провадження.

41. Верховний Суд враховує, що у практиці ЄСПЛ сформована стала практика, зокрема, щодо дотримання принципу "належного урядування", що, в свою чергу, передбачає необхідність держави діяти вчасно та належним чином, не допускаючи непропорційного втручання в права добросовісних осіб, навіть якщо виправляє власні помилки. Це зобов`язує державні органи бути послідовними та прозорими у своїх діях, а також не отримувати вигоду від власних недоліків чи недбалості.

42. Системний аналіз рішень ЄСПЛ свідчить, зокрема, про наявність таких складових принципу належного урядування, які становлять його зміст:

1) на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок;

2) у разі, якщо йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб;

3) ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам;

4) принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість;

5) потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; такі помилки не повинні бути усунені за рахунок зацікавленої особи, особливо там, де немає конфлікту приватних інтересів.

43. Колегія суддів враховує, що Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/770/17 виклав правову позицію, за змістом якої на відповідача (органи дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду) не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у справах за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

44. Частиною п`ятою статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

45. Алгоритм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

46. Відповідно до підпункту 1-1 пункту 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках.

47. Згідно з абзацом 6 пункту 18 Порядку № 845 компенсація судового збору відповідно до підпункту 1-1 пункту 16 цього Порядку здійснюється органами Казначейства на підставі виконавчих документів з відповідного рахунка спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований.

48. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що понесені відповідачем (у цій справі - Головним управлінням Національної поліції у Львівській області) судові витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції підлягають компенсації за рахунок спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований, оскільки позивач (у цій справі - ФГ Бурки В.В.) є особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання цього позову.

49. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.10.2023 у справі № 380/5319/22, від 25.11.2025 у справі № 340/2632/23.

50. Відтак, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника щодо неправильного застосування та порушення апеляційним господарським судом пункту 13) частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" (в редакції статті, чинній на момент звернення скаржника до апеляційного суду та на момент ухвалення відповідної постанови).

51. Також Верховний Суд враховує, що ФГ Бурки В.В. звернулося із заявою про виправлення описок, в якій представник ФГ фактично просив суд виправити помилку апеляційного господарського суду щодо стягнення судового збору на користь Національної поліції 22.04.2025.

52. Водночас, представницею Головного управління Національної поліції у Львівській області 14.11.2025 було подано клопотання, в якому представниця Поліції зазначила, що кошти у розмірі 8 054,00 грн. надійшли до Головного управління Національної поліції у Львівській області 29.04.2025, що підтверджується випискою з рахунку відповідача за 29.04.2024.

53. Разом з тим, з огляду на зміст звернення позивача щодо виправлення описки, дії позивача в частині сплати судового збору не свідчать про його згоду з правильністю такого стягнення на підставі постанови суду апеляційної інстанції.

54. Колегія суддів враховує і те, що на момент ухвалення рішення про зупинення виконання у цій справі (ухвала Верховного Суду від 08.07.2025), в Автоматизованій системі виконавчого провадження була відсутня у відкритому доступі інформація про його виконання чи невиконання боржником. Тобто, лише на момент ухвалення додаткового рішення суду стало відомо про наявність підстав для застосування процедури повороту виконання рішення.

55. Відповідно до частини першої статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

56. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (частина п`ята статті 333 ГПК України).

57. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев`ята статті 333 ГПК України).

58. У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 у справі № 1-25/2011 розтлумачено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження у попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

59. Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 569/15646/16-ц).

60. Отже, зміст інституту повороту виконання рішення полягає у поновленні сторін виконавчого провадження у попередньому становищі шляхом повернення стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням відповідачу (боржнику). Тобто повернення має відбуватися за рахунок коштів стягувача.

61. Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

62. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

63. Необхідно розмежовувати інститут повороту виконання рішення та спосіб судового захисту порушеного права власності, передбачений статтею 1212 ЦК України для повернення безпідставно набутого майна. Зокрема, слід зазначити, що поворот виконання судового рішення - це інститут процесуального права, а повернення безпідставно набутого майна - це інститут матеріального права.

64. У той же час, надання особі, право якої порушено, можливості самостійно визначати спосіб відновлення свого порушеного права - заява про поворот виконання судового акта або пред`явлення самостійного позову про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, не повинно мати наслідком повернення грошових коштів до прийняття нового судового рішення за результатом розгляду спору, тобто в обхід положенням статті 333 ГПК України (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19).

65 Верховний Суд звертає увагу, що ФГ Бурки В.В. не зверталося відповідно до частини п`ятої статті 333 ГПК України із заявою про поворот виконання судового рішення у цій справі.

66. Разом з тим, з урахуванням частин дев`ятої, десятої статті 333 ГПК України скаржник не позбавлений права звернутися протягом року з моменту ухвалення цього рішення із відповідною заявою до Господарського суду Львівської області, який розглядав справу № 914/1565/23 як суд першої інстанції.

67. Також і відповідач у цій справі не позбавлений права самостійно повернути стягнуті з позивача на його користь кошти судових витрат з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок державного бюджету відповідно до Порядку № 845.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 244 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного суду від 20.12.2023 у справі № 914/1565/23 в частині стягнення з Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича (адреса: 80033, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Тартаків, вул. Шевченка, 42, ідентифікаційний код 25235046) судового збору змінити:

3. Викласти мотивувальну частину постанови Західного апеляційного суду від 20.12.2023 в частині розподілу судового збору в редакції цієї постанови;

4. Абзац третій резолютивної частини постанови Західного апеляційного суду від 20.12.2023 змінити, виклавши його в такій редакції: "Компенсувати Головному управлінню Національної поліції у Львівській області (адреса: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код 40108833) судові витрати у розмірі 8 054,00 (вісім тисяч п`ятдесят чотири) гривні за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Ю.Л. Власов

І.Д. Кондратова